Покрівля являється одним із найважливіших елементів будівлі. І від того, наскільки якісно вона спроектована та змонтована, будуть залежати умови всередині конструкції.
В наш час все частіше стає популярною покрівля з терасами та паркінгами, що збільшує навантаження на саму покрівельну конструкцію.
Додаткових навантажень на покрівельний матеріал можуть також надавати атмосферні опади, ультрафіолетове випромінювання та інші різноманітні агресивні середовища.
Останнім часом для монтажу таких покрівель використовують гідроізоляційну ПВХ-мембрану, але вона має бути захищена від пошкоджень та контактів з іншими покрівельними матеріалами.
.png)
Для виконання завдань захисту мембрани якнайкраще підходить геотекстиль. 
Характеристики геотекстилю дозволяють йому виконувати роль кращого варіанту для захисту мембрани:
- стійкість до високих та низьких температур (від -60 до +110°С);
- високі характеристики розривних навантажень;
- не піддається плісняві та не гниє;
- збільшує термін експлуатації будівельних об’єктів;
- являється гарним економічним рішенням для його використання.
Для захисту ПВХ-мембрани краще використовувати термоскріплений геотекстиль, так як його структура запобігає намотуванню на бур в процесі закріплення матеріалів до даху.
Застосовують геотекстильне полотно щільністю від 150 г/м.кв і до 300г/м.кв. Це залежить від того, з якого матеріалу та якої товщини покладена сама покрівля.
Для того, щоб грамотно здійснити монтаж покрівлі, необхідно обов’язково знати, на яку поверхню буде укладатись мембрана.
Справа в тому, що мембрані не дозволяється контактувати з матеріалами із полістиролу, (так як пластифікатори можуть мігрувати в пористу теплоізоляцію), а також з бітумною пароізоляцією, нафтопродуктами чи маслами. Тому в цих випадках між мембраною та такими матеріалами викладають геотекстильне полотно , яке виконує функцію розділового шару та виключає прямий контакт матеріалів між собою та покращує характеристики всієї покрівельної конструкції.
Геотекстиль вистеляють смугами з нахльостами, не менше 10 см, та зварюють між собою гарячим повітрям в один прохід або кріплять за допомогою будівельного стиплера (але в такому випадку на хльост має бути не менше 30 см)
